Важливі новини
НВК » Наші подорожі » Знайомство з Карпатами

Знайомство з Карпатами

Незабутніми та найбільш приємними спогадами для учнів нашої гімназії є подорожі та екскурсії видатними місцями та мальовничими куточками нашого краю. Завжди цікаво відкривати для себе щось нове, незвідане, отримувати нові знання, новий досвід. А ще подорож – це можливість провести час у колі друзів, поділитись своїми враженнями, відпочити.1
На початку червня цього року 41 учень 5-10 класів, 4 вчителів та 2 батьків нашої гімназії вирушили у захоплюючу триденну подорож, під час якої відвідали багато цікавих місць. Знайомство з Капатами розпочалось  у м. Рогатині і закінчилось сходженням на найвищу точку Карпатських гір г.Говерлу.

                      Місто Рогатин хоч і невелике, але добре відоме не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Саме тут у XVI столітті народилася проста українська дівчина Настя Лісовська, донька місцевого священика, славетна Роксолана. Ставши дружиною турецького султана, вона значно вплинула на долю українського народу. У центрі Рогатина знаходиться пам’ятник Роксолані, дві старовинні церкви, які стали надійним притулком під час турецьких набігів. Відвідали ми також і церкву Святого Духа, з якої під час вінчання була викрадена Настя Лісовська. Церква була відновлена після пожежі, зараз тут розміщений музей.2 46
Є в Україні міста, яким випала звичайна доля, але є й такі, слава яких пережила сторіччя. До них, безперечно, належить ще одне місто нашого маршруту Галич. Це місто виникло на мальовничих пагорбах Дністра, на місці поселень первісних слов’янських племен. Багато цікавих фактів з історії його виникнення та розвитку дізнались ми під час екскурсії у музей історії давнього Галича.
Найдавніший музей Національного заповідника «Давній Галич» міститься на Крилоській горі у Митрополичих палатах. В експозиціях музею представлена історико-культурна спадщина давнього міста, археологічні та архітектурні знахідки минулого, які засвідчують, що Галич свого часу був могутнім державним та релігійним центром. Досить широко тут представлені давні культури: трипільська, комарівська, знаряддя праці доби міді, бронзи, заліза. Чільне місце в експозиції музею займає давньоруська зброя: бойові сокири, наконечники стріл, списи, остроги різних типів, кінські стремена, стріли, шаблі тощо. Крім Музею історії до Національного заповідника «Давній Галич» відноситься й архітектурна пам’ятка Галицький замок, споруджений в середині XIV. На південно-західній околиці Крилоського городища стоїть одинокий курган. Колись це був високий пагорб, що вивищувався над стольним містом, ніби охороняючи підступи до нього. Це Галичина могила. Славетний історик України М. Грушевський вважав, що в Галичиній могилі міг бути похований засновник Галича. Неможливо пройти повз ще одну величну пам’ятку Галича, яка знаходиться на центральній площі міста біля церкви Різдва Христового, пам’ятник Данилові Галицькому, з ініціативи якого і з’явилася площа та квартали довкола. Данило Галицький зображений на коні з відведеною назад правою рукою з мечем. Скульптори намагалися показати в образі князя – переможця, який у 1238 році знову об’єднав галицькі та волинські землі.
І ось ми вже нарешті знаходимось у «перлині Карпат» м. Яремче. Сьогодні місто стало відомим курортним центром туризму і відпочинку на Прикарпатті та далеко за його межами, тому не дивно, що воно дістало ще й таку назву.
Неповторні краєвиди Яремче, самобутня культура, побут, мова щирих і доброзичливих гуцулів вразила нас до глибини душі та пробудила справжню цікавість до цього краю. Ми познайомились з чудовими пам’ятками архітектури, особливо зачарував своєю красою ресторан «Гуцульщина».А вироби народних умільців: різьбярів, гончарів, килимарів та карбувальників викликали захоплення та здивування. Усі ці витвори мистецтва представлені на сувенірному ринку. Кожного дня ринок відвідують тисячі туристів, які охоче купляють дивовижні сувеніри, щоб назавжди залишити для себе згадку про це чудове місце. Не залишила нас байдужими казкова природа Прикарпаття. Усі ми мали можливість побачити диких тварин, які живуть у лісовому господарстві м. Яремче. Умови проживання наближені до природних, тварини вільно пересуваються по території, що охоплює сотні гектарів. Діти з радістю спостерігали за благородними оленями, косулями, лосями, кабанами. Найкумеднішими виявилися маленькі поросята, які були не менше здивовані нашою появою, ніж діти їхньою, бігали, пищали і лякалися від нашого кожного необережного руху.5
Другий день нашої подорожі розпочався з відвідування гірськолижної бази у Ворохті. Ще недавно ця база була центром підготовки по зимових видах спорту в Карпатах. Діти мали змогу побачити трампліни для стрибків, траси для біатлону та бігових лижів. Незабутні враження діти отримали після підйому канатною дорогою та катання на санках.
Наступною точкою маршруту був Буковель — найбільший гірськолижний курорт України.9 Зустрів він нас недуже привітно – моросів невеликий дощ, але це не зіпсувало наших планів.У 2012 році Буковель був визнаний найбільш швидкозростаючим гірськолижним курортом світу. Щороку його відвідують близько мільйона туристів, 8% — 10% від загальної кількості відпочивальників складають іноземні туристи. 8
Курорт розташований неподалік від с. Поляниця Івано-Франківської області, одного з найбагатших сіл України, біля підніжжя гори Буковель на висоті 920 метрів над рівнем моря. Найвища точка курорту — г. Довга — 1372 м. Буковель являє собою містечко, в якому розгорнуто спектр умов для заняття спортом, бізнесу, відпочинку та оздоровлення. Буковель розташований на п’яти горах. Завдяки цьому курорт має більш ніж 53 км трас всіх рівнів складності. Траси проходять на спеціально підготовлених схилах із трав’яною основою. Всі обладнані сніговими гарматами та захищені від прямого сонячного проміння. Траси готують для катання спеціальною снігонапилювальною та сніготрамбувальною технікою. Освітлення трьох схилів дозволяє кататися й у вечірній період. Влітку 2014 року Буковель відкрив найбільше штучне озеро країни. Береги озера облаштували шезлонгами, пляжними зонами відпочинку і кафе. А на самому озері розгорнули весь спектр водних розваг від водних лижів до дайвінг-школи. На території розташовані комфортабельні готельні комплекси, вілли-шале з власними гаражами, басейнами та саунами, численні ресторани та кафе. Курорт облаштований 16 канатними дорогами. Однією з них, двомісною, ми мали змогу покататися. Піднімаючись угору, ми милувались чудовою панорамою курортного містечка та мальовничою природою Карпат.

                  З особливим нетерпінням, захопленням та хвилюванням чекали і діти, і дорослі сходження на г. Говерлу. І ось наступив третій день нашої мандрівки. Після дводенного дощу ранок був сонячний, небо синє, а настрій оптимістичний.
Ще більшого оптимізму додав нам екскурсовод п. Олег, який напередодні відвідав місцевого мольфара і «замовив слівце» за нашу групу. п. Олег два дні супроводжував нас під час екскурсій, цікаво і змістовно розповідав про історію відвіданих місць, знайомив із легендами карпатського краю, давав дуже корисні поради та настанови, які особливо згодились при підйомі на г. Говерлу. Найбільше лякала і дітей, і дорослих мінлива погода у горах: дуже швидко палюче сонце змінюється грозою та проливним дощем або снігом, густий туман вкриває гори, а пекучий вітер збиває з ніг. Але цього разу все було не так страшно, хоч небо було вкрите хмарами, а гори потонули у тумані. Частину підйому на г. Говерлу ми подолали автобусом, більше години петляючи вузькою гірською дорогою, вздовж якої протікала стрімка річка Прут. Найважча частина дороги була ще попереду, і розраховувати ми могли тільки на власну силу та витримку.11 12 1413
Спочатку ми піднімались смерековим лісом, потім гірською стежкою. Все важче давались кроки вгору, здавалось, довгоочікувана вершина була вже поруч. Але це тільки здавалось. Нарешті, після кількагодинного підйому, ми опинилися на кам’янистій вершині. Виснажені, знесилені, але щасливі, адже подолали найвищу точку України. Перед очима відкрилися чудові панорами — краєвиди оточуючих гір, вкритих лісами, на схилах звиваються потоки, потічки, стрімкі водоспади, переплітаються гірські стежки. На вершинах деяких гір ще залишився сніг, а схили наче килимом вкриті кущиками чорниці та брусниці, білими анемонами та рожевими рододендронами — оспіваною у піснях червоною рутою. Від вражень перехоплювало подих. Не хотілося повертатися назад. Спускалися ми швидко, холодний вітер обпікав обличчя та руки. Час додому. А попереду нові подорожі та враження, нові зустрічі та знайомства… 1661j8cct2bsU xF2b2tOKCic
Думич Н.В.

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Required fields are marked *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>